Бачите, бачите, бачите? Це улов тихого полювання. Ну знаю, знаю, це вам не білі грибочки, що самі залазять до бочки. І не лисички, що смакують ніжно приніжно. Але це теж дуже смачно. Дуже дуже. Особливо, коли посмажити їх одразу до пюрешки з цибулькою і сметанкою. Так вони смакують найніжніше. Аромат стоїть на всю кухню. Слюнка тече від голоду, так вже ж хочеться того смачного.
Назбирали їх ніби небагато. А як до діла, то і на заготовку можна лишити. Почистили. Промили. Відварили. Просушили. І в морозильничок. Завітають гості - любителі грибів. Пригостимо. Ну, бо ж знаєте, не кожен і любить таку, майже безкоштовну страву.
Багато хто каже, що гриби "важкі" на шлунок. І треба добре знати з чим їх поєднати в приготуванні. Ну типу там супчик, картопелька. Та й певне усе. Я більше не знаю, з чим такі лісові дари подавати. Не запечеш. Хіба замаринуєш. Теж смачно. Єдине що не корисно, бо ж то в оцеті треба готувати. Але на "любітєля" підійде на УРА.
